Районна газета

ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ТА ІНТЕГРАЦІЯ РОМІВ В УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

Правовий статус національних меншин в Україні регулює Конституція України, Закон України «Про національні меншини в Україні» (далі – Закон) від 25 червня 1992 року № 2494-ХІІ (із змінами), прийняті на їх підставі інші законодавчі акти, а також міжнародні договори України.

Відповідно до статті 3Закону до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Статтею 24 Конституції України передбачено, що «...не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших  переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками...», а ЗУ «Про національні меншини в Україні» визначає, що наша держава «гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження  рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення».

З метою збереження національної самобутності національних меншин, в тому числі й ромської, національні меншини Законом наділені спеціальними  правами, зокрема:

  • правом на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною   мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах  або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій,  використання  національної  символіки,  відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі,  мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить  чинному законодавству;
  • правом обиратися або призначатися на рівних засадах на будь-які посади до органів законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого самоврядування, в армії, на підприємствах, в установах і організаціях;
  • правом на національне прізвище, ім’я, по батькові;
  • правом вільно встановлювати і підтримувати зв'язки з особами своєї    національності та їх громадськими об'єднаннями за межами України, одержувати від них допомогу для задоволення мовних, культурних, духовних   потреб, брати участь у діяльності міжнародних неурядових організацій.

Відповідно до статті 18 Закону будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і  свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом.

Роми в Україні мають ті ж проблеми, що і представники цієї національної меншини в інших державах Європи, зокрема: низький освітній рівень, високий рівень безробіття, незадовільний стан здоров'я, відсутність у більшості ромів документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, низький рівень житлово-побутових умов, наявність фактів упередженого ставлення до ромів.

08 квітня 2013 року, у Міжнародний день ромів, видано указ Президента України № 201/2013, яким схвалено Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до  2020 року.

Практичного змісту Стратегія набула у Плані заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року , затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2013 року №  701-р.                      

Стратегія передбачає створення умов для покращення становища ромів  України в таких сферах, як правовий захист, соціальний захист і зайнятість, освіта,  охорона здоров’я, житлово-побутові умови, а також у сфері  культури  й  інформації.

Правовою основою для розроблення і реалізації Стратегії є Конституція України, Цивільний кодекс України, Сімейний кодекс України, Кодекс законів про працю України, Закони України «Про національні меншини в Україні», «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про засади державної мовної політики», «Про громадські об'єднання», «Про освіту», «Про культуру», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про кінематографію», «Про свободу совісті та релігійні організації», а також Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенція про дискримінацію в галузі праці і занять, Конвенція про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Європейська соціальна хартія (переглянута), Рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин, Європейська хартія регіональних мов або мов меншин, Конвенція про права дитини.

Метою Стратегії є визначення засад захисту та інтеграції в українське  суспільство ромської національної меншини шляхом забезпечення рівних прав і  можливостей для її участі в соціально-економічному та культурному житті держави, а також активізації співпраці з громадськими об’єднаннями ромів.

Реалізація Стратегії здійснюється з урахуванням таких принципів:

пріоритетність прав і свобод людини;

забезпечення прав національних меншин з урахуванням того, що політичні, громадянські, економічні, соціальні та культурні права є універсальними, неподільними, взаємозалежними та взаємопов'язаними;

рівність громадян перед законом;

додержання вимог законодавства у сфері міжнаціональних відносин та захисту прав національних меншин;

недискримінація та толерантність;

взаємодія органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з громадськими об'єднаннями ромів під час вирішення питань, що стосуються інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини;

дотримання зобов'язань за міжнародними договорами України у сфері захисту прав людини та національних меншин.

Основними завданнями з реалізації Стратегії є:

1) щодо правового захисту ромів:

залучення в установленому порядку представників громадських об'єднань ромів до участі у вирішенні питань суспільного життя, зокрема до розроблення та обговорення відповідних проектів актів і рішень, що впливають на становище ромської національної меншини;

підвищення рівня правової обізнаності ромів;

здійснення заходів щодо запобігання дискримінації ромів;

сприяння в отриманні ромами, які на законних підставах перебувають на території України, документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану;

розвиток співробітництва з міжнародними організаціями з питань захисту ромів;

сприяння формуванню у суспільстві толерантного ставлення до ромів;

2) щодо соціального захисту і зайнятості ромів:

реалізація соціальної політики, спрямованої на забезпечення соціального захисту ромів, у тому числі сімей з дітьми, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, пенсіонерів і одиноких непрацездатних та бездомних осіб, а також сприяння ромам у пошуку роботи;

проведення серед ромів системної інформаційно-просвітницької роботи із запобігання насильству та жорстокому поводженню в сім'ї, недопущення використання найгірших форм дитячої праці;

здійснення заходів щодо унеможливлення проявів дискримінації під час працевлаштування ромів;

залучення ромів до суспільно-корисної праці;

забезпечення взаємодії працівників соціальної сфери та сфери зайнятості із громадськими об'єднаннями ромів;

3) щодо підвищення освітнього рівня ромів:

проведення громадськими об'єднаннями, педагогічними колективами навчальних закладів, посадовими особами місцевих органів виконавчої влади роз'яснювальної роботи серед ромів щодо важливості отримання дітьми дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти;

забезпечення взаємодії педагогічних колективів навчальних закладів та громадських об'єднань ромів;

здійснення заходів щодо зменшення кількості ромів, які не завершують навчання у загальноосвітніх навчальних закладах;

проведення профорієнтаційної роботи із стимулювання ромів до отримання професійно-технічної та вищої освіти;

4) щодо охорони здоров'я ромів:

поширення серед ромів інформації про систему охорони здоров'я та порядок звернення до закладів охорони здоров'я;

забезпечення інформування працівників закладів охорони здоров'я про традиції, культуру, житлово-побутові умови та звичаї ромів для врахування такої інформації при наданні ромам медичної допомоги;

приділення особливої уваги стану здоров'я ромських дітей;

проведення роботи із пропагування серед ромів здорового способу життя та поліпшення стану їх здоров'я;

5) щодо поліпшення житлово-побутових умов ромів:

здійснення заходів стосовно вдосконалення соціальної інфраструктури в місцях проживання ромів;

сприяння ромам у вирішенні відповідно до законодавства питань щодо забезпечення житлом, участі у програмах пільгового кредитування придбання та будівництва житла;

6) щодо задоволення культурних та інформаційних потреб ромів:

сприяння збереженню та розвитку культури і мистецтв ромів;

сприяння поширенню інформації про життя та культурну самобутність ромів у засобах масової інформації.

На відміну від більшості національних меншин України, ромське населення не має поза межами України власної державності. Крім того, роми - друга за чисельністю етнічна група, яка пережила геноцид під час Другої світової війни.

Так склалося, що ромів в Україні та поза її межами сприймають як носіїв колоритної культури. З ними пов'язано чимало стереотипів - щодо способу життя, заробітку, виховання дітей тощо. З огляду на ці особливості, а також часто дискримінаційне ставлення до ромів, у низці європейських країн вони отримали особливий статус - транснаціональної меншини. Міжнародні організації докладають чимало зусиль, аби залучити її до соціальних процесів та інтегрувати в суспільство.

Тож пересічним громадянам слід пам’ятати про основні стандарти прав людини, проголошені Загальною декларацією прав людини:

усі люди народжуються вільними у своїй гідності та правах, всі люди наділені розумом та совістю і повинні ставитися один до одного у дусі братерства;

кожна людина володіє всіма правами і всіма свободами, без будь-яких відмінностей, як то відносно раси, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового, родового чи іншого положення;

кожна людина має право на життя, на свободу та особисту недоторканість;

кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.