Районна газета

ЗАПОБІГАННЯ БЕЗДОМНОСТІ І БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ

Запобігання бездомності і безпритульності – це система заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин виникнення бездомності та безпритульності, запобігання їм, у тому числі заходів щодо зниження ризику втрати  особою прав на жилі приміщення і запобігання втраті цих прав, а також на запобігання виникненню негативних суспільних наслідків, пов'язаних з відсутністю в особи житла.

З метою запобігання бездомності і безпритульності в Україні в рамках  відповідних програм проводяться освітні та просвітницькі заходи з інформуванням населення про норми законодавства з питань придбання, відчуження, оформлення і державної реєстрації прав на жилі приміщення та земельні ділянки, про інші правочини, предметом яких є житло, щодо обов'язків і відповідальності учасників житлових та суспільних правовідносин.

Зазначені освітні та просвітницькі заходи повинні формувати здатність   громадян застосовувати норми законодавства для реалізації та захисту своїх прав на житло.

Запобігання безпритульності дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа

Відповідно до статті 11 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» від 02.06.2005 № 2623-IV (із змінами) (далі – Закон) держава забезпечує дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам з їх числа, які до передачі під опіку чи піклування,  влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, призову на строкову військову службу в Збройні Сили України, взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк мали впорядковане житло, що зберігалося за ними, невідкладне вселення їх у ці приміщення і повернення їм майна, що знаходилося в цих приміщеннях на день передачі дітей під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, призову на строкову військову службу в Збройних Силах України, взяття під варту або засудження до арешту,  обмеження волі, позбавлення волі на певний строк.

У разі неможливості повернення зазначеного житла дітям та особам з їх числа,  зазначеним в абзаці першому, відповідні органи місцевого самоврядування зобов'язані протягом одного місяця надати аналогічне жиле приміщення та  компенсувати вартість втраченого  майна у разі, якщо це майно не було забрано дітьми та особами з їх числа.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16  років, у  разі відсутності в таких дітей житла, мають право зараховуватися на квартирний та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки чи піклування. Після досягнення 18 років такі діти, а також особи з їх числа після завершення строкової військової служби в Збройних Силах України або після повернення з місць позбавлення волі протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного жилого приміщення для постійного проживання.

Захист прав та інтересів дітей під час вчинення правочинів щодо житлових приміщень

Відповідно до статті 12 Закону держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для  вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності  на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл  органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Запобігання бездомності осіб, які звільняються з установ виконання покарань

Запобігання бездомності осіб, які звільняються з установ виконання покарань,  здійснюється відповідно до Закону, Кримінально-виконавчого кодексу України,  Житлового кодексу Української РСР, Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»

Запобігання бездомності осіб похилого віку та інвалідів

Відповідно до статті 14 Закону місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень у сфері соціального забезпечення та соціального захисту населення проводять роботу щодо запобігання випадкам незаконного відчуження житла і захисту майнових прав осіб похилого віку та інвалідів і забезпечують у разі потреби за їх бажанням постійний сторонній догляд або влаштування до відповідного закладу соціальної підтримки (догляду) згідно із законодавством.

Запобігання бездомності осіб із груп ризику

Відповідно до статті 15 Закону до груп  ризику щодо втрати житла або  права  на  його використання належать:

діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи з їх числа;
мешканці гуртожитків, для яких таке житло є єдиним місцем проживання;
особи, які не мають власного житла та проживають в орендованих приміщеннях, у знайомих, родичів, друзів тощо.

Крім того, до груп ризику також належать:

особи, які страждають на психічні розлади;

особи, хворі на наркоманію та хронічний алкоголізм;

недієздатні та обмежено дієздатні особи.

 

З  метою запобігання бездомності осіб із груп ризику місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують:

виконання законодавства щодо збереження та захисту житлових та майнових прав дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, мешканців гуртожитків;

розвиток житлового фонду соціального призначення;

влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до сімейних форм виховання;

сприяння у встановленні опіки та піклування над недієздатними та обмежено дієздатними повнолітніми особами;

надання послуг особам, хворим на наркоманію та хронічний алкоголізм;

проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи серед осіб груп ризику, спрямованої на збереження їх житла.

До відома!

Під час підготовки вищевикладеної інформації терміни вживалися у значенні, визначеному статтею 2 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» від 02.06.2005 № 2623-IV (із змінами), а саме:

бездомність - соціальне становище людини, зумовлене відсутністю в неї будь-якого житла, призначеного та придатного для проживання;

бездомна особа - особа, яка перебуває у соціальному становищі бездомності. До бездомних осіб належать безпритульні особи та особи, які мають притулок;

безпритульна особа - повнолітня особа, яка проживає на вулиці, в  парках, підвалах, під'їздах будинків, на горищах, об'єктах незавершеного будівництва,  в інших місцях, непризначених та непридатних для проживання,  у тому числі жилих приміщеннях, що перебувають в аварійному стані;

безпритульні діти - діти, які були покинуті батьками, самі залишили  сім'ю або дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають певного місця проживання;

діти-сироти - діти, в яких померли чи загинули батьки;

діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без  піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у   батьків без  позбавлення батьківських  прав,  визнанням батьків безвісно відсутніми  або недієздатними, оголошенням  їх  померлими,  відбуванням батьками покарання  в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, що  перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, діти,  батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти;

заклади для бездомних осіб і безпритульних дітей - соціальні заклади, діяльність яких спрямована на допомогу бездомним особам і безпритульним дітям, їх підтримку та реінтеграцію;

особа, яка  має притулок, - особа, яка отримує  послугу тимчасового притулку  в  закладах для  бездомних осіб та інших соціальних закладах і установах, що надають такий притулок.