Районна газета

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ: МІЖ ПРАВДОЮ ТА ВИГАДАНИМИ ЗАГРОЗАМИ

Україна на фінішній прямій завершення децентралізаційної реформи. І чим ближче до фінішу, тим вищий градус обговорення. Проте дискусія дуже часто триває не навколо концепцій чи обґрунтованих пропозицій, а між політичними гаслами та вигаданими загрозами. Радник Міністра розвитку громад та територій України Іван ЛУКЕРЯ спростовує деякі міфи, пов’язані з децентралізацією

За його словами, найбільше дискусій викликало питання формування нових районів. Причому питання районів стало настільки чутливим, що вже звучать гасла про «згортання децентралізації», «централізацію» і необхідність її рятувати.  Тому вчергове пояснити ситуацію з перебігом децентралізації є критично важливим. Адже історія з «новими районами» обросла міфами. 

Міф №1  «Навіщо взагалі райони? Україні достатньо громад та областей»

У перспективі нові райони створюються виключно для того, щоб впорядкувати різні державні органи, які є на території. Іншими словами, щоб у межах кожного району функціонували управління територіальних органів виконавчої влади – фіскальна служба, пенсійний фонд, соціальний захист, суд, поліція, прокуратура тощо. 

У межах кожного району повинен бути один орган загальної юрисдикції – координатор – яким на сьогодні є районні державні адміністрації (РДА).  

Перший аргумент, який широко використовують: в Україні, достатньо двох рівнів адміністративно-територіального устрою і жодних районів не потрібно. 

Проте Україна достатньо велика як за кількістю населення, так і територіально, щоб здійснювати управління виключно на рівні областей. Кожен запропонований район, крім окремих винятків у малозаселених та гірських територіях, не менше 150 тис. населення. 

А це достатня кількість населення та достатня територія, для управління якої можна створювати окрему адміністрацію. Зрештою кожен район буде відповідати європейським вимогам системи статистики, яка застосовується до одиниць субрегіонального рівня.

Важливо також, що для реалізації державних програм за рахунок коштів держбюджету повинен бути окремий державний орган, який би забезпечував ефективність їхньої імплементації. Передбачається, що таким фактичним органом державної влади будуть районні державні адміністрації (звичайно, до внесення змін до Конституції України). 

Міф 3 «Міста обласного значення та ОТГ заганяють у райони, над ними створять районні ради»

В Україні створено 1470 спроможних територіальних громад, території та адміністративні центри яких затверджено урядом.

Головна ідея реформи: всі сільські, селищні, міські ради є рівні між собою з точки зору повноважень та фінансово-бюджетної основи. Зрештою, абревіатури ОТГ (об’єднана територіальна громада) та МОЗ (місто обласного значення) існували у бюджетному законодавстві виключно для того, щоб виокремити їх від інших громад і наділити окремими ресурсами. 

Після виборів 25 жовтня 2020 року та з нового бюджетного періоду всі громади матимуть однакові повноваження та ресурси. Не повинно бути рівніших серед рівних.

 Міф 3 «У громад заберуть податки, зокрема податок на доходи фізичних осіб – ПДФО»

Разом з постановою про створення нових районів у парламенті зареєстровано проєкт змін до Бюджетного кодексу №3614 щодо фінансових гарантій місцевого самоврядування. Проєкт передбачає переведення 1470 бюджетів громад на прямі міжбюджетні відносини з держбюджетом, що означає надходження субвенцій та дотацій напряму до громад. Також передбачається закріплення 60% ПДФО за громадами, 100% по місцевих податках і зборах будуть надходити до бюджетів громад, як і плата за надання адміністративних послуг. 

Законопроєкт отримав позитивний висновок бюджетного комітету і готується до розгляду у сесійній залі парламенту.

Зрештою статус міста обласного значення чи об’єднаної територіальної громади не є захистом від змін до бюджетного законодавства. У будь-яку мить з 2015 року парламент міг переглянути надходження ПДФО до міст чи ОТГ. 

Сьогодні головний вектор визначений: основні повноваження та ресурси – на рівні громад. 

Міф 4 «Район і міфічні послуги»

До створення спроможних територіальних громад значну частину послуг громадяни отримували у районних центрах. Фактично районний центр був «адміністративним центром громади».

Ситуація зміниться після 25 жовтня 2020 року, коли Україна обере 1470 спроможних громад – відповідні сільські, селищні, міські ради. Всі послуги, які важливі для людини, зокрема, послуги органів державної влади, будуть доступні онлайн або у центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП). 

Відповідні ЦНАП повинні бути у кожній окремій громаді, тобто їх має бути не менше 1470. На сьогодні залишилося відкрити ЦНАП у трохи більше ніж 600 новостворених громадах. Звичайно, роль держави – надати підтримку, зокрема фінансову, на розвиток мережі центрів надання публічних послуг. І така підтримка буде надана. 

Замість висновку 

Україна сьогодні стоїть перед історичним моментом – відійти від спадщини радянської імперії і отримати нову європейську систему адміністративно-територіального устрою.

Перед цим моментом кожен повинен пам’ятати, що сила і успіх місцевого самоврядування залежить від того, наскільки сильною та успішною є держава, і навпаки.

Досягнути такого результату можна тільки спільними зусиллями. Адже децентралізація – це реформа, яка об’єднала зусилля президента, місцевого самоврядування, парламенту та уряду.

За матеріалами сайту Децентралізації влади: https://decentralization.gov.ua/news/columns/12606